Історична довідка

Про походження сіл Жванецької ОТГ

Село Жванець

Жва́нець — село в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Розташоване біля кордону з Чернівецькою та Тернопільською областями.

Територія сучасного села та його околиці була заселена ще в добу міді: в урочищі Лисій горі на поселенні трипільської культури досліджено унікальний в Європі гончарний центр III-го тисячоліття до н. е. Друге поселення тих часів виявлено в урочищі Малайдашці. Крім того, в обох урочищах знайдено залишки поселень Черняхівської культури, а біля гирла річки Жванчика — поселення давньоруських часів.

Існує така легедна про назву села: на березі річки один француз чекав на човен, який не приплив. Француз написав на скелі своє прізвище Жван, щоб цей напис побачили моряки. Кажуть, що саме цей напис дав початок назві села. Село у свою чергу дало назву прізвищу Жванецький.

Жванець вперше згадується в 1431 році, коли лицар Свичко (Свічка) з Ленчина отримав від короля Владислава II Ягайла це поселення.

1646 року король Владислав IV Ваза надав Жванцю магдебурзьке право. Тут широко проводились чотири ярмарки і базари по понеділках.

Восени 1653 року територія поблизу містечка стала ареною воєнних дій між військами Яна ІІ Казимира та Богдана Хмельницького (Жванецька облога). Після Карловицького миру 1699 року до містечка знов повернулась польська шляхта. 1845 року царський уряд викупив Жванець у поміщика Комара. Парафіяльна школа відкрита у 1869 році. 1902 року відкрито однокласне народне училище, яке через п'ять років реорганізоване в двокласне.

Село Брага

Брага в документах вперше з’являється у середині XVI століття, як власність Ластовецьких. У 1575 році село належало воєводі руському Юрію Язловецькому, і перебувало в заставі у каштеляна галицького Юрія Струся і його брата Якова, у власність яких воно й перейшло пізніше. Після поділу маєтків Юрія Струся Брага разом з іншими навколишніми селами Подністров’я дісталася його донці Олені. У 1595 році в Бразі зупинявся коронний гетьман Ян Замойський, проводжаючи Єремію Могилу на молдавський престол. На початку XVII століття власником Браги стає Кам’янецький староста Валентій Калиновський. У 1621 році будує нову земляну фортецю, що отримала назву «Олександрівське укріплення». Під час Хотинської війни 1621 року в селі було зведено міст, за допомогою якого переплавлялися на той берег королевич Владислав разом із гетьманом Яном Ходкевичем. З 1699 року Брага – власність Лянцкоронських. В останніх Брагу унаслідували Скоповські, а пізніше вона належала Іорданам та Комарям. У 1843 році село у  власності Гижицьких і перебуває до ХХ ст.

Село Гринчук

Перша згадка про село - від 1431 р. Чому поселення має таку назву - хто відає. Юхим Сіцинський згадував ще один топонім: Степаниківці. З цим варіантом все зрозуміло: саме в 1431 р. польський король Ягайло дарував якомусь Франчку зі Степаниківців село у глухому куті над Дністром. Франчик був сентиментальним патріотом - і назвав нову маєтність на честь власної малої батьківщини. Історія - пані вередлива, так що цілком може бути, що оті легендарні Степаниківці взагалі і не Гринчук ані разу. Але ж хто перевірить.

В XVI-XVIII ст. село належало до кам'янецького староства. В 1565 р. Гринчук орендує Костревський, гіпотетичний власник Бабшина. В 1615 р. документи фіксують нового "держателя" понівечених татарським набігом маєтностей: Валентія Калиновського, розбудовувача Жванця і кам'янецького старости. 1672 р. - Мислишевський, ах як же йому не пощастило. Саме біля Гринчука форсували Дністер передові загони турецької армії, що йшли на Кам'янець. Всі жителі втекли з села - власне що до Кам'янця. Коли Кам'янеччина відійшла до Російської імперії (1795), уряд Катерини ІІ надав ці землі графу Ар. Моркову (за іншими даними, Маркову) - і його нащадки володіли Гринчуком майже століття. У 1880-х село перейшло до Наталії Оболенської, а в 1890-х 510 десятин місцевої землі дісталися його високоблагородію В. Харжевському. Не саме просте прізвище, втім, лишилося у пам'яті мешканців Гринчука: і зараз більшість знає, що в школі був палац "пана Хржевського". 

Село Бабшин

Назва пов'язана з давньоукраїнською міфологією. За уявленнями наших предків, баба — жіноче божество, тітка бога Святовита, яка витала над світом у вигляді хмар, пізніше уособлювала світло і нібито жила у горах, на високих кручах Бабшин згадується в документах із XV століття; 1445 року його купив кам'янецький суддя Микола Чорний; в XVI столітті він належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським; у XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські, які близько 1820 року продали його теперішнім власникам Градовським.

Село Малинівці

В архівних документах село зустрічається під різними назвами: Malinze (1630-1650), Малиново (серед. ХІХ), Малиновка (1855), Малинівці (1926). Мовознавці розходяться у гіпотезі назви села: є думка, що поселення виникло біля насаджень малини, або ж від прізвищ предків.

Село Слобідка-Малиновецька

Засноване у середині ХVІІ ст. під назвою Бернавка (Бернадка). У літописних джерелах поселення також зустрічається за назвою Вітрянка, пов’язаною з місцевим географічним об’єктом.  Сучасна назва закріпилась в кінці ХХ ст. Перша його частина – Слобідка, вказує на тип поселення у часи його заснування, друга – Малиновецька, на те, що воно було приписано до Малиновець. Місцевість де з’явилось село, відома з сивої давнини, про що свідчать виявлені археологами курган і сліди давньоруського поселення.

Село Ластівці

Перша письмова згадка про село Losthowcze датується 1493 р., а дещо пізніше зустрічаються назви: Лостовцы (1530-1542), Lutofce (1630), Лошковціы (1800), Ластівці (1926). Село належало братам Ластовецьким чи Лостовським від них отримало і назву.

Село Збруч (до 07.03.1946 р. – Ляшковиця)

Перша письмова згадка датується 1430 р. поблизу села, в урочищі Явин,археологами виявлено палеологічну стоянку і поселення черняхівської культури. У 1893 р. тут знайдено срібний пояс, довжиною 80 см, який складається із 21 срібної платівки. Також знайдено фрагменти кераміки трипільського і скіфського часів.

Село Ісаківці

Виникло село на початку ХV ст. Вперше зустрічається в офіційних джерелах 1448 р. під назвою Issakowcze. Назва села походить від особового імені Ісак, який, певно, був засновником села.

Село Руда

Вперше село згадується в 1422 р. під назвою Нова Руда (можливо існувала і Стара Руда). В історичних джерелах за 1565 р. зустрічається і назва – RudanadpotokRudka. Найменування поселення походить від гідроніма Рудка. Мовознавці пов’язують його з загальним словом «руда, рудка» у значенні – «болотиста лука, заболочена рівнина».

Село Гаврилівці

Із списків 1243 року відомо, що Гаврилівці були великим селом, в якому рахувалось 11 "димів" (хат). У 1460 році польським королем було дозволено  брати десятину на користь кам’янецьких римо-католицьких єпископів. У XVІ столітті  воно належало Струсю, пізніше – Комару, за часів якого сюди переселили частину людей зі Жванця, після чого і з’явився так званий Новий план, або ж нове село. Назва села походить, ймовірніше, від імені першопоселенця Гаврила. В урочищі Стінка, що біля села, археологами виявлені залишки трипільського поселення.

Село Цвіклівці Перші

Перша писемна згадка про село датується ХV ст., а саме 1441 р. Назву поселення мовознавці виводять від флороксеми «цвікла», а науковці повязують з найменуванням предків Цвікло – Цвіклівці. Друга частка сучасної назви села є диференційованим числівником доповненим в 1987 р. після його роз’єднання. Поряд з поселенням знаходиться геологічна пам’ятка природи місцевого значення – розріз конилівської світи площею 4,0 га. На малодоступному останці берега р. Смотрич виявлено трипільське поселення, в урочищі Гряда відкрито напівземлянку з двома вогнищами, вісім ям різного призначення. У 1959 р. знайдено скарб прикрас: мідні пластинчасті браслети, мідні, кістяні і вапнякові буси та пронизки (усього 822 вироби). Зафіксовано сліди поселення скіфського часу, два черняхівських поселення: в урочищі Бесаги та урочищі Оботуха. В урочищі Щовб зібрано фрагменти давньоруської кераміки, знайдено римську монету.

Село Сокіл

Щодо назви села, то тут існують дві легенди. Одна розповідає, що в сиву давнину на скелястих берегах Дністра водилось багато птахів — соколів. Від того і походить назва села. Друга — про те, що в давні часи, коли ще річка звалась не Дністер, а Тірке, її прямовисні скелі звались соколами. Вперше Сокіл згадується в історичних документах 1406 року. У районі села виявлено кілька стоянок середнього (100—40 тис. років тому) і пізнього (40— 13 тис. років тому) палеоліту, залишки поселень трипільської культури, скіфських та давньоруських часів.

Село Каветчина

Село засноване у другій половині ХVІІІ ст. у писемних джерелах 1789 р. поселення зустрічається під назвою SlobudkaKaweckieqo, а у 1800 р. – Каветчина.

Село Межигір

Поселення виникло після 1820 р. і отримало назву Рожалівка. У 1862 р. первинна назва села втрачається і з’являється нова – Межигір, яка вказує на його місцезнаходження, особливості рельєфу території.